«Як правильно відпочити від роботи»
Не секрет, що робота забирає у нас велику частину нашого активного життя, забирає всі душевні і фізичні сили.
Відчуття хронічної втоми, вичавленості не покидає нас ні до роботи, ні під час її, ні після. Навіть після вихідних днів або відпустки, бадьорість і енергія ніяк не з’являються.
В чому ж справа?
- Напевно, справа в непосильній роботі, – скажете Ви. І не матимете рацію. Фізично, людина може витримувати куди великі навантаження, чим маємо зараз ми. Ось психологічні навантаження, звичайно, зросли: іноді їх витримувати набагато складніше, ніж роботу із застосуванням фізичної сили.
Але основна причина відсутності високої працездатності, енергії і життєвої сили – це невміння правильно відпочивати.
Яким буває відпочинок
Коли ми відпочиваємо від роботи? Вечірньої пори, нічний час, у вихідні дні і у відпустці. Вечірній годинник після роботи, звичайно, відпочинком назвати складно. Численні домашні справи і сімейні обов'язки віднімають не менше, а може навіть більше сил, чим робота. Особливо, для жінок, адже чоловіки завжди знайдуть хвилинку-дві-три для відпочинку на дивані перед телевізором.
Нічний сон
А ось нічний час, в основному, присвячений сну, тобто відпочинку. Від якості і тривалості сну залежить самопочуття, настрій, загальний тонус. Головне правило успішного сну – вчасно лягати спати. Що Вам важливіше, подивитися північний фільм або власне здоров'я? У молоді роки безсонна ніч може ніяк не позначитися ні на зовнішньому вигляді, ні на здоров'ї і працездатності.
У зрілі роки такого режиму без наслідків для організму дозволити собі не може ніхто. Тільки людина, що відмінно виспалася, може випромінювати бадьорість, добре себе відчувати, трудитися з повною віддачею, зберігати енергію і після трудового дня.
Вихідні дні
Правильно проведені вихідні – так само необхідна умова хорошого самопочуття в подальші робочі дні. Що це означає? Активно проведений відпочинок на природі, в компанії хороших друзів або заняття улюбленим хобі, робота, що навіть не виснажує, на дачі – таке проведення часу додасть сил і поліпшить настрій.
Головне – перемкнутися від всіх виробничих проблем, повністю поміняти рід діяльності, зайнятися тією справою, від якої отримуєш найбільше задоволення. А ось неробство, продавлений диван, перегляд телевізора, не додадуть нічого, окрім млявості, втоми, апатії і байдужості.
Відпустка
Ця ціла наука – правильно відпочити у відпустці. Невірний підхід – затівати ремонт, знаходячись у відпустці або планувати ще які-небудь серйозні кроки. Хоч це і зручно: ніщо не відволікає від ремонту, не треба кидати наполовину забарвлену стіну і бігти на роботу, такий підхід, з погляду здоров'я, невірний. Відпустка – це час реабілітації, розслабленню, присвячення собі.
В кінці – кінців, Ви тяжко трудилися цілий рік, так невже не можна відкинути всі справи на дві – три тижні і не попестити себе, коханого. З’їздити в подорож, відвідати місця, про які давно мріяв, наприклад, Кріт. Побачити різні країни, відвідати цікаві екскурсії, прийняти участь в піших туристичних походах.
Здійснити давно планований відпочинок, що постійно відкладається, в Греції, позагорати на золотистих морських пляжах, зробити сходження в гори. Список розваг можна продовжувати дуже довго – він невичерпний. Головне – робити все із задоволенням, тоді прекрасний загар і бадьорий вигляд довго нагадуватимуть про чудові дні прекрасного відпочинку.
Поради вчителям для поліпшення настрою
1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).
2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).
3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.
4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.
5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.
6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.
Як відноситись до обдарованої дитини
Поради вчителю:
1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми .
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима.
4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.
Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми.
1. Бути доброзичливим і чуйним.
2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
7. Мати живий та активний характер.
8. Володіти почуттям гумору.
9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.
10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
12. Володіти емоційною стабільністю.
13. Уміти переконувати.
14. Мати схильність до самоаналізу.
Методичні рекомендації педагогам щодо роботи з обдарованими учнями
Ступінь стомлюваності
У флегматиків, сангвініків, холериків — невелика схильність до втомлюваності, їм менше часу необхідно для відпочинку; домашні завдання вони виконують за один раз. Вони воліють займатися не в абсолютній тиші, а разом із товаришами. Вони починають працювати поступово, «розгойдуються» на початку заняття, починають із простіших завдань і переходять до складніших.
Меланхоліки втомлюють порівняно легше, їм потрібно відпочити після уроків, а при підготовці домашнього завдання — робити перерви. Вчаться вони в тиші і на самоті, їм не потрібно «розгойдуватись», зазвичай вони просуваються від важчих завдань до легших.
розумова діяльність
У сангвініків, холериків та флегматиків підготовчі, виконавчі й контрольні дії більш-менш «злиті», звідси — менша тривалість доступних спостережень підготовчих і контрольних дій. Виправлення, додавання роблять переважно під час роботи. Можуть довго пам'ятати паралельно про велику кількість завдань, доручень без спеціального планування й розподілу часу. Конспективність письмової мови (стислість). Переважання усного мовлення над письмовим викладом своїх думок.
У меланхоліків довша тривалість підготовчих, виконавчих і контрольних дій. Більшість виправлень і доповнень вони вносять під час перевірки. Воліють братися за нову роботу, лише повністю завершивши попередню.
Виконання завдань, отриманих на тривалий час, заздалегідь планують, складають плани занять на День, тиждень. У письмовій мові переважають складні конструкції, воліють писати, а не говорити.
нервове напруження
Сангвініки, холерики, флегматики у ситуації напруження думають дещо швидше, адже орієнтувальні й контрольні дії більше зливаються з виконавчими. При виконанні контрольних (олімпіадних) робіт нервове напруження поліпшує тонус розумової діяльності.
Вони краще концентрують увагу при виконанні завдань, які має оцінити вчитель, ніж при виконанні неоцінюваних.
У меланхоліків відбувається звуження обсягу розумової діяльності під впливом напруження, ще більше розмежовуються орієнтувальні, виконавчі й контрольні дії. Час виконання завдань зростає. Нервове напруження призводить до надмірного збудження, що межує з гальмуванням. Погіршується виконання завдань, що підлягають оцінці педагога. Швидше настає фаза перевантаження.
Аналізуючи досвід підготовки школярів до участі в олімпіадах, можна зробити висновок, що запорукою досягнення високих результатів є виконання трьох обов'язкових умов психологічної підготовки:
1. Психодіагностика індивідуально-типологічних особливостей учнів.Метою тестування є допомога у саморозвитку особистості. Об'єктом уваги є, насамперед, психічні процеси та риси, що обумовлюють такі фактори: темперамент, тривожність, сила волі, впевненість у собі, самооцінка, вміння організувати свій день, рівень мотивації успіху й уникнення невдач, пам'ять, увага, креативність, творчі здібності, інтелект. Тобто діагностуємо лише ті психофізіологічні аспекти особистості, від яких залежать засоби й умови досягнення найбільшої продуктивності, перемоги в олімпіаді.
2. Цілеспрямований розвиток творчих здібностей учнів, що здійснюється на загальнонауковій основі, не обмежуючись конкретним навчальним предметом, профілем навчання або окремою галуззю знань. Умови розвитку творчих здібностей: створення проблемних ситуацій, здатність до оригінальності, гнучкості, точності мислення, конструктивне розв'язання завдань, здатність до аналізу, синтезу, узагальнення. Засоби та форми організації: інтерактивні методи навчання, рольові, ділові ігри; розвивальне навчання, тренінги.
3. Психологічна підготовка школярів до змагань. Дуже важливе для досягнення успіху вміння зосереджуватись, сконцентрувати зусилля на розв'язанні проблеми, психологічно налаштуватись на подолання труднощів, відповідальність, воля до перемоги. Умови розвитку вольових рис: уміння налаштуватися позитивно, визначити мету діяльності та досягти її, саморозвиток, самопрогнозування, доведення розпочатої діяльності до кінця, чітке дотримання режиму дня, наполегливість, рішучість, витримка, уміння володіти собою, своїми діями та вчинками, переживаннями та почуттями.
Яким чином ми організовуємо психологічну підготовку до олімпіадних змагань?
Ось уже кілька років ми організовуємо тренінги, спрямовані на оволодіння собою, розвиваємо сенситивність, спілкування, силу волі, вміння розрізняти переживання і почуття, темперамент і характер, вчимо згуртованості команди та саморозкриття кожного з учасників. Невід'ємним компонентом успіху на змаганнях є колективна воля до перемоги, підтримка, розуміння свого товариша.
Буває так, що загострене почуття відповідальності та високий рівень амбітності призводять до нервового напруження, перевтоми, емоційних зривів. Тому на таких тренінгах намагаємося створити у команді атмосферу чесного змагання, толерантного й уважного ставлення одне до одного, пошуку внутрішніх ресурсів, інтелектуального розвантаження (енергізатори, рольові ігри, робота у групах кооперативного навчання).
Отже, учнів потрібно готувати до інтелектуальних змагань не тільки з певного предмета, але й психологічно. Адже досягти високих результатів можна лише за умови психологічного налаштування на перемогу.
Як допомогти собі в стресовій ситуації?
У гострій стресовій ситуації не слід приймати ніяких рішень. Виключення складають стихійні лиха, коли мова йдеться про порятунок самого життя.
Порахуйте до десяти, і лише потім поверніться до ситуації.
Займайтеся своїм подихом. Повільно вдихніть повітря носом і на якийсь час затримайте подих. Видих здійснюється поступово, також через ніс, зосередившись на відчуттях, пов’язаних з вашим подихом.
Якщо стресова ситуація застигла вас у приміщенні:
Встаньте, якщо це потрібно, і, вибачившись, вийдіть із приміщення.
Наприклад, у вас завжди є можливість піти в туалет чи в будь – яке інше місце, де можна побути одному;
Скористайтесь будь – яким шансом, щоб змочити чоло, скроні і артерії на руках холодною водою;
Повільно озерніться навколо, навіть у тому випадку, якщо приміщення, у якому ви знаходитесь, добре вам знайоме цілком посередньо. Переводячи погляд з одного предмета на іншій, оглянете їх;
Подивіться у вікно на небо, зосередьтесь на тому, що бачите. Коли ви востаннє от так дивились на небо?
Набравши води у склянку (у крайньому випадку, в долоні), повільно, зосереджено, випийте її. Сконцентруйте свою увагу на відчуттях, коли вода буде текти по горлу;
Станьте струнко, поставте ноги на ширині плечей і на видиху нахиліться, розслабивши шию і плечі, щоб голова і руки вільно звисали. Дихайте глибше, стежте за своїм подихом. Продовжуйте робити це протягом 1 – 2 хвилин. Потім повільно станьте струнко. Виконуйте вправи обережно, щоб не закрутилася голова.
Якщо стресова ситуація застала вас де – небудь поза приміщенням:
Озерніться навколо. Спробуйте глянути на навколишні предмети з різних позицій. Детально розгляньте небо, називаючи про себе усе, що бачите;
Знайдіть будь – який дрібний предмет (листок, гілку, камінь) і уважно розгляньте його. Розглядайте предмет не менше чотирьох хвилин, знайомлячись з його формою, кольором, структурою таким чином, щоб зуміти чітко представити його із закритими очима;
Якщо є можливість, випийте води;
Простежте за своїм подихом. Дихайте повільно, через ніс. Зробивши вдих, на якийсь час затримайте подих, потім також повільно, через ніс, видихніть повітря. При кожнім видиху зосереджуйте увагу на тому, як розслаблюються й опускаються ваші плечі.
Цього буде достатньо для першої допомоги собі. Не зашкодить і прогулянка, словом будь – яка діяльність, що вимагає фізичної активності і зосередження, але, знову ж, не перестарайтеся.
Рекомендації педагогу щодо зменшення впливу стресу в педагогічній діяльності
Визначте негативні чинники, що призводять до виникнення у Вас стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення змініть свої ставлення до них.
Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров”ї, освіті, діяльності, сім”ї, позитивному мисленні.
Навчіться розслаблятися: тілом, думкою тощо. Стрес викликає загальну напругу. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Уміння розслаблятися – секрет боротьби із стресом.
Зробіть паузу: зробити паузу у спілкуванні; порахувати до 10; вийти з приміщення. Такі „перерви” потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю.
При виникненні почуття тривоги або напруги, занурьтеся в„тут ізараз” сконцентруйтеся на своємк диханні.
Змусьте стрес працювати на Вас, а не проти Вас, опануйте головним умінням – перетворюйте негативні події у позитивні.
Оволодіти теорією та практикою позитивного мислення. Паозитивне мислення – це головний людський інстремент забезпечення здоров”я і благополуччя.
У чому проблема звичайних дітей?
Всі ми знаємо, що є діти розумні і кмітливі, і є звичайні... Причому звичайних набагато більше. Їх посереднє навчання пояснюється, як правило, лінню, байдужістю і ненавистю до занять
Вчені з'ясували, що боротися з цими якостями марно.
Різні фахівці з усього світу, які вивчають поведінку дітей, щодня проводять численнідослідження, в ході яких пізнають нові подробиці дитячої психології. На цей раз вченим вдалося з'ясувати, що лінь невиліковна, діти, які однаково добре володіють обома руками, частіше мають проблеми у школі, а дівчатка заражаються боязню математики від вчительок.
Як тримати себе в руках?
1. Не впадайте в гнів. Привчіть себе до паузи перед спалахом гніву. А під час цієї паузи постарайтеся осмислити ситуацію. В цьому випадку вам встигне прийти в голову думка про те, що спалах гніву не принесе полегшення і може спричинити нові неприємності.
Краще всього не вивільняти свій емоційний стан гнівними словами, а робити це фізичним навантаженням (роботою або вправами). Здорова фізична втома поглине ваш гнів.
2. Інколи потрібно і поступитися. Уперто наполягаючи на своєму, ми часто буваємо схожі на капризних дітей. Бійтеся бути капризними! Прислухайтеся до точки зору опонента, поважайте її і з достатньою часткою самокритичності відносьтеся до свого погляду на проблему. Розумні поступки не лише корисні для справи, але і викликають пошану тих, що оточують.
3. Не можна бути досконалим абсолютно у всьому. Старайтеся, перш за все, відмінно виконувати свою роботу і те, до чого ви дійсно маєте покликання. Для відчуття задоволеності інколи досить мати успіхи в одній-двох сферах, а останнє хай буде не нижче за оптимальний рівень.
4. Навчіться на якийсь час відволікатися від своїх турбот. Якими би не були серйозні проблеми, прагніть час від часу позбавлятися від гніту важких думок, відволікатися якими-небудь насущними турботами по роботі або по будинку.
Постарайтеся не заразити своїм поганим настроєм людей, що оточують вас, інакше ваше "не в дусі" повертатиметься до вас по кругу. Будьте розумні і тактовні! Дуже погане враження справляє людина, яка будь-яку свою неприємність перетворює на світову проблему.
5. Прагніть не залишатися наодинці зі своїми проблемами. Сповідатися доброзичливій і розсудливій людині про те, що вас мучить - означає принести собі полегшення. Поради вашого співбесідника можуть навіть не мати великого практичного значення, важливе його співчуття, участь, щира зацікавленість.
6. Не пред'являйте надмірних вимог. Той, хто дуже багато чекає від тих, що оточують, постійно відчуває роздратування від того, що ті, що оточують не відповідають його очікуванням. Це велика помилка: постійною критикою не зробити тих, що оточують, зручними для вас.
Прагніть бачити в людях позитивні риси, а в спілкуванні спирайтеся на ці якості. Тоді одного прекрасного дня ви виявите, що ті люди, що вас оточують "перевиховалися" і цілком влаштовують вас.
Сподіваюся, ці нескладні і цілком застосовні на практиці "хитрощі" допоможуть тим, хто дійсно поважає себе і інших людей.
Врахування індивідуальних особливостей (темперамент)
Особливості темпераменту дитини
Дітей із сангвінічним темпераментом характеризують:
Ø легка збудливість почуттів, які не дуже міцні, але відносно стійкі.
Ø Вони енергійні, активні, довго не витримують одноманітної діяльності,
Ø здебільшого не сором’язливі, але стримані,
Ø легко спілкуються,
Ø користуються повагою ровесників,
Ø не схильні ображатись,
Ø беруть участь у громадській роботі класу і школи.
За сприятливих умов виховання ростуть спокійними, в міру рухливими, адекватно реагують на зміну обставин,
за несприятливих – виявляють байдужість, безвідповідальність, несамокритичність.
У роботі з такими дітьми слід враховувати:
Ø Сангвініки швидко освоюють правила поведінки й уміння ними керуватися засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко втрачають.
Ø Завдяки рухливості швидко піддаються як позитивному, так і негативному впливу.
Ø На зауваження дорослих реагують спокійно, не опираючись.
Ø Такі учні досить комфортно відчувають себе, як при письмовій так і при усній відповіді. Зовнішні фактори їх майже не відволікають.
Ø Досить відповідальні тривалі справи (наприклад звання старости класу, або керівника по дисципліні) сангвінікам не слід доручати. Вони проявлять незвичайну активність, та на протязі місяцю втратять усякій інтерес до цієї роботи. Але з сангвініків вийде справжній активіст у розважальних культмасових справах, або класний репортер.
Ø Опитування домашнього завдання слід починати саме з таких учнів.
Ø Сангвініки будуть брати активну участь у розборі нової теми, навіть якщо вона їм не цікава.
Діти холеричного типу темпераменту характеризуються:
Ø легкою збудливістю почуттів, силою і стійкістю їх у часі.
Ø Енергійною та різкою поведінкою
Ø Бурхливо реагують на подразники
Ø Важко переключаються на спокійнішу справу
Ø У колективі прагнуть самостверджуватись
Ø Люблять організовувати ігри
Ø Охоче залучаються до різних видів діяльності
За правильних умов виховання холерики виявляють активність, наполегливість у роботі, за неправильних – стають неслухняними, запальними, образливими. Покарання, зауваження дорослих діють на них негативно, збуджують, роблять їх грубими, викликають намагання вчинити " на зло”.
У спілкуванні з такими дітьми потрібно:
Ø зважати на їхні особливості,
Ø бути спокійним, доброзичливим, але вимогливим ставленням формувати стриманість.
Ø При навчанні (особливо на заліку) враховувати те, що такій дитині легше буде відповідати усно, ніж писати все що їй відомо по даному питанню. Холерики тяжко переносять однотипну діяльність. Тому вони просто не зможуть виконати письмову роботу на високому рівні.
Ø Пам’ятати, що чим довше йде робота (диктант, контрольна тощо) тим більше холерик зробить помилок.
Ø Перевірку домашнього завдання також можна починати з холериків, вони навряд розгубляться від. Також холерики не відчувають ніяких труднощів від неочікуваних поточних запитань.
Ø У опрацюванні нової теми можете сміливо покладатися на їхню активність, якщо зможете заохотити та зацікавити їх. Проте, холерики як швидко запам’ятовують інформацію, так же швидко і забувають її.
У дітей флегматичного типу темпераменту :
Ø Почуття важко збуджувані, проте тривалі і стійкі.
Ø Флегматик повільний, неохоче спілкується, часто нехтує тим, що вимагає швидкості, зайвих рухів.
Ø Уникає доручень, але отримавши їх, виконує бажання, хоч і не поспішаючи, дотримується порядку, організованості.
Ø Ухиляється від конфліктів, його важко образити, але, вступивши в конфлікт, глибоко переживає, хоч зовні не демонструє цього.
За сприятливих виховних умов такі діти виростають вдумливими, слухняними, організованими, добре сприймають зауваження дорослих, виправляють помилки; за несприятливих – лінивими, байдужими, апатичними, пасивними.
У спілкуванні з такими дітьми потрібно:
Ø Щоб посилити активність флегматиків, їх слід залучати до ігор, спорту
Ø Надати доручення, які в першу чергу потребують відповідальності та чесності. Тоді учень буде відчувати себе потрібним у колективі.
Ø Враховувати, що такої дитині краще дати не обмежену часом письмову відповідь, ніж викликати відповідати усно. В цьому випадку флегматик може почати з «іншого кінця» питання та його відповідь займе величезну кількість часу.
Ø Враховувати, що високий темп ставлення запитань збиває з толку таку дитину.
Ø Враховувати, що для флегматика не має нічого більш складнішого, як виконання завдань на відведений час. Однак саме такі учні можуть працювати дуже довго без суттєвих помилок та стомлення.
Ø Не слід активно запитувати таку дитину під час пояснення нової теми. Їй, як нікому іншому потрібен час у оволодінні інформацією, але отриманні знання зберігаються у пам’яті флегматика надовго.
Ø Враховувати, що ситуації у яких потрібно розподілити увагу або переключення її з одного виду діяльності на другий, флегматик переносить дуже важко.
Діти з меланхолічним темпераментом:
Ø надзвичайно чутливі. Почуття, що легко виникають у них, є міцними й стійкими у часі.
Ø сором’язливі
Ø малоактивні
Ø важко пристосовуються до нових обставин
Ø відзначаються хворобливою вразливістю
Ø швидко втомлюються
Ø невпевнені у своїх силах
Ø часто мають поганий настрій,
Ø почувають страхом перед труднощами
Ø скаржаться на ровесників
Ø бояться образ, часто плачуть, намагаються гратися самостійно.
Вчителю у роботі з такими дітьми слід :
Ø Підтримувати таку дитину, підбадьорювати. Але не у якому разі не робити акцент на її помилках. Різке зауваження від вчителя може викликати великі труднощі під час наступної роботи на уроці. Такій дитині буде достатньо й вашого погляду.
Ø Доручити дитині якусь корисну та важливу справу в класі. Меланхоліку просто необхідно відчути себе потрібним у класі.
Ø Враховувати, переживання дитини. Якщо меланхолік за щось переживає, він не зможе дати повну відповідь на запитання, навіть якщо знає матеріал досконально. Тому має сенс запитати у такого учня, чи згоден він з отриманою оцінкою, або бажає перездати її протягом дня.
Ø Враховувати, що меланхоліки побоюючись труднощів, будучи невпевненими у своїх силах, вони губляться при опитуванні, виконанні контрольних робіт, хоч мають знання. Тому можливо має смисл залікові відповіді приймати у таких дітей в індивідуальній формі.
Ø При опануванні нової теми такі діти сидять мовчки, їм краще слухати, а дома ще раз самим прочитати, вивчити матеріал. Тільки тоді вони будуть впевненні у своїй відповіді, а отриманні знання залишаться у них надовго.
Ø Перевірку домашнього завдання не слід починати з меланхоліків, вони легко можуть розгубитися. Краще надати їм декілька хвилин для підготовки.
Ø Враховувати, що такі дітей дуже відволікає шум, та будь яка неспокійна обстановка.
Ø Враховувати, що таких дітей особливо пугають: серйозні самостійні роботи на які відведено певний час; неочікувані запитання, потребуючі негайної відповіді.
Ø Відповідь такої дитини не в якому разі не слід критикувати. Тому що меланхолік прийме це дуже близько та весь день буде переживати з цього приводу.
Процес навчання у школі збудований таким чином, що саме активні діти (сангвініки та холерики) мають великі переваги: вони швидко запам’ятовують, відновлюють інформацію, отримують оцінку і також швидко її забувають. Проте, меланхоліки та флегматики, якщо вчитель правильно побудує процес навчання, зможуть бути надійною опорою, тому що саме вони самостійно проникають глибше у тему та часто знають більше шкільної програми. Флегматики полюбляють зосереджуватися на будь яким виді діяльності, тому саме вони поступово розв’яжуть саму важку задачу. У них та сангвініках вистане самостійності для вирішення багатьох завдань. Саме для таких учнів оптимальною формою заліку будуть тестові завдання.
У природі ніколи не зустрічається «чистого» типу темпераменту. Але один-два з них ярко виражені у кожної дитини. Спробуйте врахувати ці особливості у своїй роботі, правильно роздавати завдання та опиратися на сильні сторони. Це забезпечить ефективність навчання та виховання кожного учня.
Гіперактивна дитина
Психологічні поради вчителю
Як же правильно спілкуватися з гіперактивною дитиною
Пропаную декілька простих, але ефективних правил:
Ø Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.
Ø Давайте їй можливість рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).
Ø Ніколи не приказуйте, не примушуйте, але також і непотрібно підлещуватися перед такою дитиною . Достатньо буде попросити, можливо декілька разів.
Ø Назавжди відмовтесь від читання нотацій. Така дитина буде тільки нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання о можливих наслідках такої поведінки, або самому розказати учневі схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що трапилось.
Ø Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все, виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.
Ø Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи кожній із них.
Ø Така дитина набагато краще впорається із більш важкими але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними. Тому готуючись до уроку вчитель може розробити для таких дітей індивідуальні завдання, або зробити сам урок більш динамічним.
Ø Не пред’являйте збільшених вимог такому учню.
Ø Не доручайте йому масу справ водночас (староста, редактор, режисер та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить, така загрузка підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.
Ø Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла його виконати.
Ø У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. При цьому, якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення, запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.
Ø Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні» та замість захоронення пропануйте вибір.
Ø Завжди находьте час щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.
Ø По можливості ігноруйте визиваючи вчинки дитини. Та заохочуйте до хорошої поведінку.
Ø Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.
Ø Під час уроку намагайтеся як намова більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції.
Ø Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження: знайдіть для нього запитання або доручить щось зачитати вголос, пошуткуйте, змініть вид діяльності.
Порадьте батькам:
Ø Спокійніше реагувати на будь-які дії такої дитини.
Ø Слідкувати за своїми емоціями, голосом та інтонацією.
Ø Спланувати разом з дитиною системи правил поводження, покарань та винагород.
Ø Уникайте слів «неможна», та «ні».
Ø У мить роздражнення переключати увагу дитини.
Ø Хвалить дитину кожен раз, коли він на це заслужив.
Ø Укріплюйте його віру у свої сили.
Ø Не заставляти нічого робити силою, або по принадженню, такий підхід може назавжди знищити цікавість до навчання.
Ø Частіше давати дитині бути на самоті.
Ø Уникати людяних місць. Знаходження у супермаркетах, ресторанах, оказує на дитину стимулюючу дію.
Ø Оберігати дитину від перевтомлення. Саме вони призводить до зниження самоконтролю.
Ø Виконувати чіткий розпорядок дня. Повинно бути чіткий час для навчання, виконання домашнього завдання, прогулянок тощо.
Ø Відмовитися довго дивитися телевізор, а від комп’ютерних ігор відмовитися взагалі.
Ø На прямую ніколи не звинувачувати дитину
Ø Частіше бувати разом на вулиці.
Ø Поступово привчати виконувати одноманітну роботу .
Ø Не записувати дитину у велику кількість кружків та секцій.
Агресивна дитина
Психологічні поради вчителю
Здається все добре зрозуміло, але як цього досягти вчителю? Пропаную вам принципи спілкування з агресивними дітьми.
Ø Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.
Ø Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.
Ø Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.
Ø Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.
Ø Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.
Ø Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою.
Ø Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.
Ø Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.
Тривожна дитина
Психологічні поради вчителю
Ø Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.
Ø Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)
Ø Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку. (див. право на помилку).
Ø Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.
Ø Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей. Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.
Невпевнена дитина
Психологічні поради вчителю
Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність - прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».
Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку? Перш за все, необхідно викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості, на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.
Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки.
Ø Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку (див. право на помилку).
Ø Ніколи не зрівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).
Ø Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.
Ø Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки». Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.
Ø Частіше надавайте завдання, потребуючі спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класнім театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.
Ø Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.
Ø Не намагайтеся вирішити за таку дитину будь яке питання. Це ще раз «докаже», що вона сама ні з чим не може впоратися.
Ø Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини.
Догори